У пошуках засобів економії та енергозбереження

Грудень 1st, 2015

Stavlennya_energozberejennya1

У кризових умовах зростання ціни на газ і збільшення комунальних тарифів люди починають шукати способи економії.

На цій хвилі активізуються виробники та продавці всіх товарів і засобів, які, так чи інакше, належать до енергозберігаючих. Ринок переповнений різноманітними пропозиціями з утеплення й енергозбереження будівель. Серед них трапляються і справді якісні, і такі, які не відповідають будівельним нормам. Тому перша рекомендаціябудьте пильними й довіряйте лише виробникам із незаплямованою репутацією та перевіреним товарам. Не соромтеся декілька разів перевіряти, чи відповідає запропоноване будівельним нормам. Це — перший крок до економії та турботи про власні комфорт і здоров’я.

Друге й надважливе: знайте, що утеплення будинку не економить тепло й не заощаджує сімейний бюджет! Їх економить і заощаджує лише регулювання!

Зверніть увагу

При нерегульованій опалювальній системі утеплення створюється ефект термоса. І коли стає спекотно, мешканці відчиняють вікна та випускають дорогоцінне тепло (і водночас власні гроші) на вулицю.

Як ремарка: більшість електричних приладів, якими ми користуємося, оснащені терморегуляторами. Це дозволяє забезпечити комфорт і виконання належних функцій на належному рівні. Адже ми давно вже не регулюємо, приміром, температуру праски ввімкненням і вимкненням її з розетки. Це виконує терморегулятор. Так чому ж ми утеплюємо будинки, але не встановлюємо системи регулювання? Ви скажете, що це дорого? Однак при грамотному підході інвестиції окупляться доволі швидко. Порівняйте: праска з терморегулятором коштує дорожче, ніж бабусина з минулого століття, проте ви купуєте саме нову, дорожчу, і не користуєтеся «раритетом» тільки тому, що він уже є.

Можливості економії чи рішення, які ускладнюють життя?

Нині як альтернативу централізованому опаленню для багатоквартирних будинків пропонуютьіндивідуальні котли. Але треба зважати на те, що в будинках із централізованим опаленням конструктивно не передбачена можливість установлення індивідуальних котлів. Це насамперед питання безпеки: димарі та вентиляція в будинках не призначені для видалення продуктів горіння газу. Існують так звані турбовані котли, у яких видалення продуктів горіння та забір повітря можна здійснити через спеціальний димар, котрий прокладають, як правило, через стіну. Але це призводить до того, що житловий будинок стає схожий на їжака через велику кількість димарів, які стирчать через стіни, а всі мешканці мають «насолоджуватися» запахом продуктів згорання. Окрім того, значно зростає навантаження на газові мережі, які також не розраховані на підключення котлів.

Із точки зору держави, перехід до індивідуального опалення в містах також не несе жодних дивідендів, оскільки при опаленні сумарної площі понад 10000 м2 тепломережа стає економічнішою, ніж індивідуальне опалення (ДСТУ Б А.2.2-ХХ:2014 «Енергетична ефективність будівель. Метод розрахунку енергоспоживання при опаленні, охолодженні, вентиляції, освітленні та гарячому водопостачанні» і ДСТУ-Н Б А.2.2-ХХ:2014 «Енергетична ефективність будівель. Керівництво по проведенню енергетичної оцінки й енергетичної сертифікації будівель»). Це означає, що ми спалюємо менше газу й водночас викидаємо менше шкідливих речовин в атмосферу.

Яскравим прикладом непродуманого знищення системи централізованого теплопостачання шляхом переходу на індивідуальні котли є місто Ужгород. Екологічна ситуація в місті, а саме — якість повітря, на передостанньому місці перед промисловим центром України — містом Маріуполем, у якому розташований один із найбільших металургійних заводів держави. І це при тому, що в Ужгороді немає промислових підприємств, які можуть так забруднювати атмосферу!

Уявімо: одна квартира відключилася від централізованого теплопостачання. Але інші квартири опалюються, і тепло, так чи інакше, надходить до квартири, що відключилася, через стіни, стелю, підлогу… Отже, відключена квартира частково опалюється сусідами, але мешканець нічого за це не платить. Далі — відключається ще декілька квартир, котельня повинна поставляти менше тепла. Котельня починає працювати в неоптимальному режимі — наприклад, на 60% своєї потужності. ККД стає нижче, газу спалюється більше, а витрати на експлуатацію лишаються такі самі, як і при роботі на 100% потужності. Це означає, що вартість тепла зростає для тих, хто не відключився.

Це одна з причин, через яку держава (наказ МінЖКГ України «Про затвердження Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання» від 22.11.2005 р. № 4) забороняє окремим мешканцям відключатися від центрального опалення та переходити на індивідуальне в багатоквартирному будинку.

Проте існують ефективні з точки зору енергозбереження й екології способи економії.

Приклад ефективного рішення

Заслуговує на увагу досвід залучення у сферу термомодернізації будівель позабюджетних інвестицій. Прикладом може слугувати реалізований у 2010–2011 рр. проект термомодернізації 144-квартирного житлового будинку в м. Луцьку за адресою пр. Перемоги, 10 — на базі об’єднання власників багатоквартирних будинків «Біном».

Був проведений детальний енергоаудит будівлі, за результатами якого виявлені всі найслабкіші місця, що найбільше впливають на тепловтрати житлового будинку. На підставі отриманих даних була розроблена проектно-кошторисна документація з термомодернізації будинку, яка передбачала утеплення зовнішніх стін, заміну столярки в місцях загального користування на енергоефективні (сходові клітки, технічний поверх, підвал), установку індивідуального теплового пункту з погодним регулюванням, проведення балансування системи опалення.

Унаслідок цього в будинку встановлено індивідуальний теплопункт датської компанії Danfoss, зовнішні стіни утеплені пінополістерольними плитами за технологією Henkel, а в місцях громадського користування (під’їзди, технічний поверх, підвал) установлені енергозберігаючі металопластикові вікна на сходових клітках.

Загальна вартість устаткування й робіт із його установлення становила близько 2 млн грн. Особливість проекту в тому, що ці кошти були залучені за рахунок приватного капіталу, а їх інвестор — енергосервісна компанія «Луцькі комунальні системи» — не лише поверне вкладені кошти, але й отримає дивіденди. Проект окупиться протягом 10 років (за даними «Луцьких комунальних систем», із 1 по 31 січня 2010 року для опалення й гарячого водопостачання було використано 228 ГКал енергії, а із 1 по 31 січня 2011 року — усього 114 ГКал).

Схема, яка використовувалася під час реалізації проекту термомодернізації в Луцьку, не має аналогів в Україні. Інвестор не лише вкладає власні кошти, контролює закупівлю потрібного устаткування, інжинірингові та пуско-налагоджувальні роботи, а і є надалі посередником між мешканцями та постачальником енергії: платежі перших спрямовуються в компанію, а вона безпосередньо розраховується з постачальником. Суть схеми полягає в тому, що мешканці, які отримали більш комфортне й тепле житло, не відчувають додаткового фінансового навантаження та продовжують сплачувати за опалення й гарячу воду за заздалегідь затвердженими тарифами. А компанія виплачує постачальникові енергії меншу суму, оскільки житловий об’єкт, що переобладнується з максимально енергозберігаючим ефектом, став споживати вдвічі менше енергії, тобто — і платежі зменшилися вдвічі. Цей проект був визнаний найкращим у сфері енергоефективності на Всеукраїнському конкурсі Green Awards.

Отже, питання енергозбереження є комплексним. Воно вимагає підвищення інформованості населення не лише про наявні складнощі, а й про можливості, рішення, технології. Варто також замислитися про те, що енергозбереження безпосередньо пов’язане з таким важливим для України питанням, як екологія.

Джерело: http://www.osbb-inform.com.ua/2015/10/30/92/